А там, на фронті, вихідних немає,
І розпорядку дня також нема.
Там ворог все громить, в людей стріляє
І закриває світ густа пітьма.
Там хлопці на посту, без відпочинку,
Там — голову підняти в небеса —
За щастя, хоч би на одну хвилинку…
Бо ж всюди літо, радість і краса…
Та ворог в наступ йде, усе руйнує,
Вбиває і людей, і все живе…
Він нашу Україну всю плюндрує,
Радіє з того всього й так живе.
Там пекло на нулю, не передати…
І чорна втома, вихід де знайти?
Там пост не можна хлопцям покидати,
Країну рідну треба вберегти.
Там, на нулю, ламаються метали
І плавляться, мов свічка у вогні…
Нагадую, щоб ви не забували —
В таких умовах хлопці день при дні…
Тому нам треба їм допомагати,
Без них всіх нас давно б вже не було.
Нам треба не в містах порядкувати,
А побороти ворога й те зло,
Війну, що він приніс до нас в країну
І гнати орків прямо до кремля.
Підняти рідний край свій із руїни,
Бо це свята і рідна нам земля.