Тому і мріють, і літають люди
А знаєте… В житті бувають миті —
Ти в щасті, як у сонячнім теплі.
І ні хмаринки у ясній блакиті,
А мир і тиша на усій землі!
І всюди квіти, просто дивовижно,
Бо хоч зима, а щось, таки, цвіте.
А скрізь довкола чисто, білосніжно,
І світить щиро сонце золоте.
Хіба такого з вами не буває,
Коли душа летить у далину…
А тіло вже землі не відчуває —
Щось розбудило в серденьку весну.
І ти летиш, як в казці, над землею,
А щастя переповнює тебе.
Щоб десь зустрітись з зіркою своєю,
Бо як же манить небо голубе…
А зустріч буде? Може і не буде,
Та світла мрія вдаль тебе несе.
Тому і мріють, і літають люди,
Й оцей політ душі понад усе…