Пора осіння і пісень немає,
Пташки давно у вирій подались.
Хоч іноді вітрець в гаю співає,
І нібито запрошує кудись.
І я його запрошення приймаю
Іду у ліс, послухати той спів.
Я по стежках вузеньких поблукаю,
Й запам’ятаю осені мотив.
А він тужливий, пісня сумовита,
Бо вже по всьому і теплу кінець.
Долина ген туманом оповита,
Торкнулась осінь і людських сердець.