Тривожні ранки, хоч краса повсюди

Тривожні ранки, хоч краса повсюди,
І білий сніг накрив усі стежки.
Та не радіють цьому диву люди,
Бо йде війна з кривавої руки,
Що так Росія легко розв’язала,
Щоб знищити країну й наш народ.
Багато міст і сіл вже зруйнувала,
І далі йде на бойню їх заброд
За гроші і придумані медалі,
В угарі п’яному аж рвуться в бій…
А ви подумали, що буде далі?
Тож хоч на мить єдину протрезвій!
Задумайся, хоч на малу хвилину,
Вбивати нас чого сюди прийшов?
За що ти нищиш нас і Україну?
Чи місце для могили тут знайшов?
Скоріш за все… Бо вас тут так багато,
Що і земля вже не приймає всіх…
Зате лисицям і воронам свято!
Собою ви нагодували їх.
А думати не вистачає сили…
Росію ви бороните у нас?
Та в нас знайшли ви лиш свої могили,
Бо близиться вже перемоги час!
Нам, як зоря, засяє перемога,
Бо з нами Правда, з нами Воля й Бог.
Вам, орки, є одна всього дорога —
В безодню, бо ж не вийде діалог.