У селі в нас гарна, мила серцю школа,
Ми сюди ходили вчитись з ранніх літ.
Не забути серцем нам її ніколи,
Бо вона відкрила знань широкий світ.

Тут ми вчились жити, гратися й любити.
В ній читати вчились і співать пісень.
Пізнавали світ наш, вчилися дружити
І були щасливі в школі кожен день!

Нас тут всі любили, доброті навчали
І вели за руку в дивний світ казок.
Загадки природи різні розкривали,
Вчителі любили щиро діточок...

Та війна сьогодні, горе в Україні,
У містах і в селах шкіл нема в дітей,
Розгромив їх ворог, де навчатись нині?
Скрізь біди багато та розрух, смертей...

Ну, а наша школа гарна і чудова,
Вікнами-очима дивиться у світ!
Тут дитинство й юність наша світанкова,
І сюди приходить українства цвіт!

Щоб знання здобути, світові радіти,
І летіти вгору, до нових висот!
Ми — твоє майбутнє, України діти!
В нас в серцях багато добрості й щедрот!

Прагнемо ми вчитись, нам потрібна школа,
Щоб село не вмерло, а хотіло жить!
Щоб у світ летіти нам за виднокола,
Тому закривати школу не спішіть...

От і славний травень! Дзвоник лине срібно,
Бо в дітей скінчився вже навчальний рік.
Школа, мудрість, щастя — дітям це потрібно!
Бо воно лишиться у серцях навік!

Завтра тепле літо, щире, неповторне,
Й перемога світла вже прийде до всіх.
Після відпочинку школа нас пригорне
Й задзвенить у класах наш веселий сміх!

Вчителі нас стрінуть, щиро усміхнуться
І поллється пісня чарівна довкіл.
І уроки-казка у дітей почнуться,
Хай до нас приходять діти з різних сіл.

Будемо ми разом вчитися, дружити,
В майбуття летіти всі до щастя й мрій...
Україну рідну, землю цю любити,
Нашу рідну мову й рід козацький свій.