Яке то щастя — радість дарувати…
Ну просто так, щоб світло всім було.
Дитя обняти та поцілувати,
І перелити в серденько тепло,
Щоб сонечко в душі дітей сіяло
І промінці чарівні ожили.
Для щастя дітям треба зовсім мало,
Щоб добрими навколо всі були.
І, щоб дитину всі довкіл любили
І турбувались завжди про дитя.
І це надасть їм дивовижні крила,
І понесе щасливо в майбуття.
Маленьким дітям — дуже це потрібно,
Як тільки в перший клас вони прийшли.
Тут їх уперше кличе дзвоник срібно,
Ну, а вони ще й друзів не знайшли.
Тож трохи страшно, шум шкільний лякає,
І невідомість всюди визира.
Та вчитель діток щиро пригортає,
Й почнеться скоро і урок, і гра…
Учителька неначе друга мама,
Вона не скривдить, обійме дитя,
Пригорне ніжно й лагідно руками
І поведе стежинкою в життя.