Холодний травень, та усе квітує,
Природа в квітах, наче у вінку.
І в полі, в лісі цвіту не бракує,
Пташину чути пісеньку дзвінку,
Але тепла чомусь не вистачає,
Хоч сонечко вже світить гаряче…
А північ лютий холод посилає
І не жара, а холод аж пече.
А ще війна нам дуже допікає,
Летять ракети, стогне вся земля…
З війни синочка матінка чекає
І зацвітають маками поля.
А ворогів ніяк не зупинити,
Все лізуть, лізуть, як страшна Мара.
І не дають нам в Україні жити.
Та може досить? Думати пора,
Що і самі ви всі на смерть ідете,
Невже нема в вас іншої мети?
Ви у чужому полі теж умрете…
Подумайте! Сюди вам треба йти?