Як дивно пахнуть квіти — хризантеми,
Яка ж чарівна осінь золота!
А в нас війна, у всіх одні проблеми,
А в нас в руїнах вся земля свята.
А осінь казку й радість посилає,
Дарує квіти й небо чарівне,
Щоранку всіх красою нас вітає,
Дарує сонце тепле і ясне.
Щоб трішечки тепліше стало жити
І мрія кликала людей у висоту,
Щоб ми могли маленькому радіти
Сприймали серцем осінь золоту.
А листя жовте стиха опадає,
Світліше в лісі і в саду стає.
І аромат нам квітка посилає…
Хоч пізня осінь, а життя ще є.