Чарівним промінцем ясніє сонце
І кожному свою любов несе.
Всміхнулось радісно в моє віконце
Земля зраділа і зраділо все.
Бо все чарівно барвами заграло,
Й нічого, що повсюди сніг, зима…
Все кольорами ніжно засіяло,
А білого неначе вже й нема,
Бо сніг іскриться, барвами аж сяє
І скрізь веселки диво-кольори.
Що аж земля від радості співає
І синє небо вторить їй згори.
Яка краса і неповторне диво!
Повсюди сніг, як біле полотно,
Переливається, поблискує красиво,
А від морозу в квіточках вікно.
Куди не глянеш — скрізь зимова казка
І магія, та вічна таїна…
А в хаті свято, затишок і ласка…
Ну, а на серці вже бринить весна…
Зима ж холодна, хоч і дивовижна,
І не рятує одяг і взуття…
А от весна — квітуча, світла, ніжна…
Вона дає надію і життя.