Як важко нам іти до щастя нині,
Тернистий шлях лежить через війну.
Часи пекельні зараз в Україні…
Четверту так стрічаємо весну…
Ні! Не четверту, стало це давненько,
Як орки вторглись у мої міста.
Бо думали — все заберуть легенько
Й була в них хитрість зовсім непроста.
Ввели свої війська без знаків й форми,
Немов туристів, що на пляж прийшли.
Для москалів це стало вже за норму —
Вони в усі країни так ішли…
Привласнити чуже для них логічно.
Бо страх і стид загублений давно.
Вбивають, брешуть, крадуть методично
Ще й все це прославляють у кіно.
Такий народ… Про що вести тут мову?
Як честі й совісті у них давно нема.
Руйнують Україну світанкову,
Щоб все і всіх поглинула пітьма.
А правда палить москалиськам очі,
Бо честь свою давно вже пропили…
Шлють безпілотники до нас щоночі,
Щоб вбити всіх, щоб жити не могли.
Тому такі важкі у нас дороги
До щастя і до тиші, до життя…
Та ми здобудем нашу перемогу
Й збудуємо щасливе майбуття!