Читають діти вірші й я радію,
Бо в дітях цих щасливе майбуття.
Про мир і спокій щиро й свято мрію
І про чарівне, радісне життя.
Бо всім для щастя мир і спокій треба,
І добрі діти, та земна краса.
Бездонне й волошкове, чисте небо
І всі повірять в казку, в чудеса.
Як буде мир, то можна все створити:
Палаци, замки на усій землі.
І можна буде всім щасливо жити:
В добрі, у щасті, в світлі і в теплі.
А наші діти — це найвище диво,
В них наші мрії, вся любов земна.
Тож треба, щоб жили вони щасливо
І доля у дітей була ясна,
Прекрасна, світла, чиста і безхмарна,
Щоб в них дитинство чарівне було,
І, щоб свій вік ми прожили не марно,
А майбуття у нас у всіх було.
Читають діти вірші й я радію,
Бо скільки в дітях радості й краси!
Моя душа летить увись, світліє,
Як чує їхні щирі голоси…