А й справді! Школа — дім! І ним стає,
Коли дитя поріг переступає.
Для вчителя ж вона вже домом є...
Та школа нас повік не відпускає.
Тут в кожного своя пора була,
Дитина в ній зробила перші кроки
До знань, свої стежки пройшла...
Пізнала в ній життя нові уроки.
І дружбу, і любов, що тут була,
Найперші почуття, душі пориви...
Дитина тут і вчилась, і жила,
Була у школі радісна й щаслива.
Тож школа — дім! І що тут не кажи,
Вона у серці слід свій залишає.
Тож спогади про неї бережи,
Вона нам про дитинство нагадає.
Й про юності такі складні часи,
Про все найкраще, добре, найсвітліше...
І враз відтворить друзів голоси...
І стане раптом на душі тепліше...
І ти поринеш у часи такі,
Де все було і просто, все під силу...
Де всі ми на підйом були легкі,
А за спиною виростали крила...