Я вдячна воїнам і кожному солдату
За щастя жити й сонечко вгорі,
За синь небесну і стареньку хату,
За грушку, вишню, яблуню в дворі!
За все, що маю і за всіх навколо,
За чай гарячий й хлібець на столі…
Й засіяне озиминою поле,
За те, що ми живемо у теплі…
Всім воїнам вклоняюся доземно,
За їхній подвиг, мужність і тепло.
За те, що бережуть наш край недремно
У кожну мить і щоб там не було.
Я знаю: страшно, та й важка робота,
І холодно, і сил, снаги нема…
В окопах бруд і біль, вода, болото,
А знову наближається зима.
Ракети, бомби, міни рвуться всюди
І смерть несуть. Така вона війна.
Найкращі із людей тут гинуть люди…
Війна завжди, в усі віки страшна…
То нащо війни? Люди, схаменіться!
Кому потрібні сльози, кров рікою?
О, вороги трикляті, зупиніться!
Задумайтесь над долею гіркою…