Сьогодні в Україні важко жити,
Іде війна, руйнує нам міста.
І як нам бути, що його робити.
Задачка нелегка і непроста.
Бо стрес постійний і весь час тривога,
Німіє серце — знову смерть іде…
Яка важка у всіх тепер дорога,
Й від долі не сховаєшся ніде…
Тож треба хоч на мить відволіктися,
Зайняти руки, в світ нести тепло…
Так почали і кошички плестися,
Щоб трохи легше на душі було.
Плетеш і думаєш, що хтось зрадіє,
Як візьме в руки, бо любов в нім є!
Робота й думка позитивно діє
І серце заспокоює моє.
Хоч трохи легше. Та війна триває
І ворог суне по моїй землі.
Руйнує землю і людей вбиває
І гинуть всі дорослі і малі…
А хочеться так в тиші посидіти,
Згадати затишок та пісеньку просту…
Так хочеться той спокій відновити…
Тому сьогодні кошички плету…
Плету і думаю, про перемогу мрію…
І воювала б, аби ж я могла.
Я волонтер, роблю усе, що вмію,
Щоб Україна вже перемогла.