Я йду у світ незнаними стежками,
На кожній з них випробування є.
Та синє небо й сонечко над нами
І в кожного із нас є щось своє.
А я іду то лісом, то по полю,
То вгору стежка повела крута.
Іду собі, свою шукаю долю…
Стрічаються і квіти, й блекота…
Шовкові трави стеляться під ноги,
Десь будяки колючі поросли.
Легкими не були мої дороги,
Але спасибі, що вони були.
Я вдячна долі, що усе здолала,
І чесно в цьому світі прожила.
Що радість материнства я пізнала,
Кохала і коханою була.
Я вдячна долі, що любов відчула
І мудрість в слові доброму знайшла,
І доброти людської на забула,
В красі казковій я завжди жила.
Батькам я вдячна, що мене ростили,
Стежками мудрості у світ вели
І що любити світ мене навчили
І добрими, та світлими були.