Як важко, як же боляче — нестерпно

Як важко, як же боляче — нестерпно.
Дитячі іграшки поміж руїн й сміття.
І поміж цим блукає смерть підступно
Й лежить дитяче тільце без життя.
Війна ось тут будинок зруйнувала,
А на вокзалі весь перон в крові,
Війна матусю в діточок забрала,
А там поранені лежать, та ще живі…
За що? Чому? Чого вмирають діти?
Чого Росія в дім до нас прийшла?
І звірствують кругом її бандити,
Падлючі орки темені і зла,
Що прагнуть Україну зруйнувати,
Народ наш стерти із лиця Землі.
Культуру й мову нашу сплюндрувати
Й самим тут жити в радості й теплі…
Та так не буде! Чуєте? Не буде!
Бо ми в своєму рідному краю!
На захист став — увесь народ, всі люди!
Ми разом всі сьогодні у бою!
І нас підтримали у світі всі народи,
Бо треба припинити жах війни.
Вже стільки скоєно біди та зла, і шкоди…
Це все з Москви іде, від Сатани…