Як людяність у серденьку цвіте,
А душу доброта переповняє
І є у ній щось ніжне і святе,
Людина та, неначе зірка сяє.
Вона несе у світ своє тепло,
Любов і ласку, усмішку казкову,
Щоб всім навколо радісно було,
Чарівно, тепло, гарно й світанково!
Тож зовсім інший світ тоді стає,
Бо повниться він ніжністю святою.
Любов, як водограй з джерельця б’є
І поїть всіх водичкою живою.
Тож людяність потрібна всім в житті,
Бо з нею ти у світі цім — людина!
Пройдеш ти з нею всі складні путі.
Вона у кожного в житті — первинна!