Яка чарівна осінь

Яка чарівна осінь! Дивовижна!
Такі приємні, теплі кольори…
І вся вона така тремтлива, ніжна,
Ще й сонце усміхається згори.
Листочків тихе-тихе шепотіння,
І теплий подих вітру надворі.
І квітів радісне палахкотіння,
Та й загадкове все о цій порі…
Дивлюсь на квіти і душа радіє,
Бо стільки в них любові і краси.
А осінь жовта йде і тихо мріє,
Збиває краплі срібної роси
І закликає милуватись нею,
Натішитись, набутись в дивині…
Прийняти диво золоте душею
І залишити в серця глибині…