Яке це щастя — книгу дарувати!
Такий дарунок в нас у моді був!
Бо ж книжку можна в тиші почитати,
Цього, мабуть, ніхто ще не забув.
А підпис, що у книжці залишили,
Поверне нас у неповторний час.
Де ми когось так віддано любили,
І, зазвичай, колись любили й нас.
Тому ми книжку радо дарували,
А з нею ніжність і святу любов.
В цей подарунок серденько вкладали,
Й торкнутись книжки нам хотілось знов.
Щоб стан душі своєї передати
І власних дум, чудових дум потік…
Тож друзів можна по книжках згадати…
А час пливе, йому ми губим лік.
Та книжка нас в минуле повертає,
Щоб кожен в юність повернутись міг.
Візьмеш до рук й вона нам нагадає
І щирих друзів, й батьківський поріг…