Яка краса повсюди неповторна!
В осіннім лісі казка ожива.
По гіллі скаче білочка проворна,
А жовте листя стежечку хова.

Між листячком грибочки проглядають —
Веселу гру затіяли вони.
Горіхи на ліщині достигають
І сняться всім осінні теплі сни,

Бо сонечко ще ніжно пригріває
І щедро золото деревам роздає.
Усе навколо жовтим сяйвом сяє
І стільки радості ще у природі є!

Та трохи сумно. Дуже тихо стало.
Лиш листя під ногами шурхотить.
Темніє рано. Днів погожих мало.
А жовте листя все летить... летить...