Дощ весняний іде та іде,
Миє дороги й стежини.
І проростає зело молоде,
Більшає кожної днини.

Стало тепліше, і квітка цвіте.
Кущики зазеленіли.
Дощик весняний іде, а проте —
Навіть серця завесніли.

Тихий дощик полив всі ліси і садочки
І добавив водички в озера й ставки.
Всі дороги помив і стежки, і горбочки,
А на ранок прокинулись вмиті квітки.

Усміхнулись до сонечка чисті, тендітні.
А земля вся пречиста і світла була.
Це було навесні, а точніше, у квітні —
Оживала природа, росла і цвіла.

Дощ танцює гопака
І вщухать не хоче.
В нього спритність он яка!
Та ще й грім гуркоче,
Як ударний інструмент —
З музикою танці!
Зафіксуй оцей момент,
Бо не буде вранці.
Це ж буває не щодня
І не в кожну пору.
От вже й хмари навмання
Полетіли вгору.
Рештки вітер розігнав,
Хмари відступили.
Дощ своє відтанцював.
Сонце засвітило.