|
Надія Красоткіна
|
|
|
|
Так тихо-тихо, вітер не шелесне,
Застигло на морозі все й стоїть.
Як у чарівній казці — пречудесне.
Чи то замріялось, чи то ще спить…
Одягнуті дерева в пишні шалі,
Ялинки в білі шубки одяглись.
У цім краси багато і печалі,
Лише поглянь. Ти добре придивись…
В природі фарби тільки чорно-білі
І сірим-сірим небо затяглось.
Дерева від морозу задубілі…
Краса і тиша — незбагненне щось.
Сніжинка з неба падає без звуку.
У ній краса холодна й крижана.
І я до неї підставляю руку.
Так легко опускається вона.
Мережана, біленька і тендітна,
Холодна зірка… Буде снігопад.
Природа взимку не така й привітна,
Налаштувалась на мінорний лад.
|
|
|
|
|
|