Ой, сніжок! Ой, сніжок!
Він накрив увесь лужок!
Стало так біленько, чисто,
Гарно й навіть урочисто!
Ми метнулися до хати
Саночки свої узяти.
Біла ж ось яка погода,
Аж на сніг ступати шкода.
Стали ми котити сніжку,
Щоб зробити Білосніжку,
Бо прийшов для казки час,
Хай тепер живе у нас!

Знову з хмари сніжок випурхає
І летить на поля і ліси.
Так казково зимою буває,
Стільки білого дива й краси!
А сніжок, мов сріблясті пушинки,
Десь береться, летить і летить.
І блищать діамантом сніжинки,
Лише вигляне сонце на мить.

Легкий сніжок літає,
Усіх нас веселить.
Всю землю засипає,
Сліди вкриває вмить.
Повсюди посвітліло
І біла вся земля.
Сніжинка легкокрила
Сідає не гілля.
І дерево зраділо
Сніжинці, мов пушок.
Воно вдяглося сміло
В біленький кожушок.