Яке ж яскраве сонечко іскриться,
Яка краса зимова навкруги!
Сніг так блищить — не можна надивиться,
Замерзла річка й білі береги.
А небо чисте, синє і погідне,
Ніде на нім й хмариночки нема.
Лиш на одне тепло сьогодні бідно.
На те ж воно і січень. Це зима!
Але краса чарівна, досконала
Тут білизна та іскорки на ній.
То ж краєвид зима намалювала,
Лиш споглядай, чаруйся, стій.
Щоб цю красу, бува, не зруйнувати,
Не погасити чарівні вогні.
Й не може холод в хату нас загнати,
Дивують душу іскорки ясні.
А сонце світить і легенько гріє,
Хоч до тепла іти нам та іти…
Зима… А серце про весну вже мріє.
Про квітів дивовижнії світи…