Урок п’ятий. Веселка

Веселка — надзвичайне явище природи, прекрасне, чарівне! І скільки б вам років не було, ви із за́хватом дивитесь на кольоровий місток веселки і завжди з якоюсь надією, сподіванням, наче й справді казка входить у ваше серце. Такий твір можна написати лише після того, як веселка з’явиться на небі. Тоді райдуга нагадає дітям, що вона вже приходила колись до них, і вони згадають все до найменших подробиць. А коли в небі з’являється веселка, можна просто помовчати і подивитись, щоб не сполохати тих дивних почуттів, які вона народжує в душі.

Працюємо над темою за таким планом:

1. Проводячи підготовку до написання твору, вчитель дає учням завдання пригадати народні прикмети та прислів’я про веселку. В цьому їм можуть допомогти і дорослі.
2. В зошитах для творчих робіт діти записують свої враження про веселку. Складають речення. Вчитель на уроці рідної мови пропонує скласти казку (усно) про веселку. Школярі шукають потрібні слова.
3. На уроках образотворчого мистецтва учні малюють веселку, добирають потрібні кольори, діляться враженнями. Цікаво розглядати дитячі роботи. На всіх намальована веселка, всі ніби однакову бачили, а в кожного вона різна. Кожна дитина підкреслила той колір, який найбільше любить.

Після відповідної підготовки діти приступають до написання твору «Веселка».

Тема: Написання твору «Веселка».

Мета: Навчити дітей описати чарівне явище природи — веселку, збагатити уяву, мовний запас, знання народних прикмет. Розвивати спостережливість, вміння висловлювати свої думки, почуття. Виховувати інтерес і любов до природи, бажання описати природні явища рідною мовою.

Матеріал до уроку: Народні прикмети про веселку на плакаті, малюнки учнів, папір, кольорові олівці, зошити для творчих робіт з прикметами про веселку, які підібрали діти, музичні записи.

Хід уроку

Звучить музика П. Чайковського, Й. Брамса, А. Дворжака (на вибір вчителя).

Вчитель. Яку картину малює ваша уява під час прослуховування вірша і музичного твору? Послухайте вірш про веселку.

Ще доноситься грім здалека, Затихають рясні дощі. А над світом звела веселка Загадкові мости ясні. Дивовижні і кольорові, На півнеба вони лягли. Ці мости чарівні, казкові В чисту мрію нас повели. Відкотилася хмара сива І кудись собі попливла. А веселка, така красива, Засміялася, ожила... Диво-кольором нас чарує, Кольорів же у неї сім! І красою усіх дивує, І тепло роздає усім.

А тепер подивіться, діти, на малюнки. Ви в них намагалися передати чарівну красу природного явища, але у кожного з вас вийшла намальована казка. Всі ці веселки сяють різними кольорами. А які почуття у вас викликає веселка?

Діти. Радість! Захоплення, щастя.

Вчитель. З веселкою пов’язано багато народних прикмет, які ви записали, готуючись до уроку. Зачитайте їх, будь ласка.

Діти зачитують прикмети про веселку, які вони підготували. Вчитель вивішує написані на плакаті ще й інші прикмети, щоб розширити уявлення учнів про це незвичайне явище.

• Коли у небі з’являються одночасно кілька веселок, це на тривалий теплий дощ.
• Веселка віщує зміну погоди: вечірня — гожу, а ранкова — дощову.
• Зелена веселка — на дощ, а жовта — на гарну погоду, червона — на спеку і вітер.
• Веселка на заході — на дощ, на сході — бути гарній погоді.
• Якщо веселка після дощу швидко зникає — буде хороша погода, коли ж довго п’є воду на негоду.
• Висока, крута веселка — на вітер, низька, положиста — на дощ.
• Якщо після короткого дощу з’явилася веселка, розфарбовуючи небо з півночі на південь, і червоний колір домінує — це на негоду.
• Чим зеленіша веселка, тим густіший буде дощ ¹.

Вчитель. А тепер давайте звернемось до тлумачного словника ² і прочитаємо, що там написано про це явище. Як бачите, визначення досить просте. Це сонячне проміння переломлюється у крапельках дощу, а над землею на все небо така дивна краса! Сьогодні ви напишете про веселку твір, а може й казку, бо це ж не буденне явище, воно не щодня буває. А зараз працюємо самостійно.

План казки

Дивопромінець побачив Космос. Двобій із хмарами. Як Дивопромінець став Веселкою.

Зразок казки

Жив на Сонечку світлий Дивопромінець. Він був дуже допитливим і жвавим, завжди про все хотів дізнатися. І ось одного разу йому пощастило вийти на поверхню Сонечка, Те, що він побачив, вразило і зачарувало його до глибини душі. В чорному Космосі плавали зорі, комети, планети, і всі мали свій колір, співали свою пісню. А от планета Земля сумно зітхала, бо її вкрили важкі і мокрі сірі хмари.

Дивопромінець одразу зрозумів, що треба зробити, аби Земля стала голубою, світлою і веселою. Він швидко полетів на Землю і вступив у нерівний двобій з чорними хмарами. І хоч був він зовсім тоненький і малий, та сміливо кинувся в бій і переміг. Він розбив полчища хмар і пропустив тепло і світло, яке випромінювало Сонце. Земля зраділа, але хмари не здавались, вони жбурляли в Дивопромінця градом і дощем, і раптом він несподівано переломився...

Але не може загинути відважне серце! Дивопромінець засяяв сімома чарівними кольорами і перекинувся веселим місточком через усе небо. З того часу його назвали веселкою, бо від неї стає всім весело, бо знають люди, що в природі незабаром відбудуться зміни на краще.

І знову діти добирають слова в риму, щоб засяяла веселка всіма кольорами.

Відкотилась чорна хмара, Вся химерна, як ПРИМАРА. Дощ потроху вгомонився, Грім здалека ДОКОТИВСЯ. Від крайнеба десь здалека Народилася ВЕСЕЛКА, Незвичайна, загадкова, Чарівна й така ЧУДОВА! Й засміялася усім, Кольорів у ній аж СІМ. І горять вони казково, Гарно, ніжно, ВЕСЕЛКОВО. Розцвіла вона чарівно, Ніби квітка, ДИВНО-ДИВНО, Перекинувся місток Через гору і САДОК. Простягнувсь кудись далеко, Ох, і гарна ж ти, ВЕСЕЛКО! Треба фарби діставати, Щоб її НАМАЛЮВАТИ. Бо ж відомо людям всім — Кольорів у неї СІМ. Хочу я їй догодити, Жоден з них не ПРОПУСТИТИ. Кольори ти хочеш знати? Можу я усі НАЗВАТИ. Ось червоний — урочистий, Він яскравий, гарний, ЧИСТИЙ. Ось оранжевий палає, Наче осінь, ДОГОРАЄ. Жовтий, ніби первоцвіт, За оранжевим РОЗЦВІВ, І зелений — малахітом, — Ніби ліс зелений ЛІТОМ. Голубий, як небеса, Дивовижна в нім КРАСА. Синій колір ген розлився, Глянь, як гарно, ПОДИВИСЯ! Фіолетовий в росі — Повтори тепер УСІ.

Діти. Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий.

Як веселка виростає, Йти у казку ЗАКЛИКАЄ, Не вагайся, а мерщій Йди у казочку по НІЙ. А вона нам розказала, Що із неба дощ ПРОГНАЛА І що буде вже погода. А сама пропала, ШКОДА... Зацвіла якусь там мить І загасла, не ГОРИТЬ, А як ще раз загориться, Добре в небо ПОДИВІТЬСЯ. Хоч і рідко так буває, Та як в небі ВИРОСТАЄ, То очей не відірвати — Це як в казці ПОБУВАТИ.

Підсумок уроку

Учні читають свої твори, казки.

Вчитель. Які кольори має веселка? В якій послідовності вони розташовані? Що цікавого ви дізнались про веселку?

Відповіді різні.

Вдома перепишіть твори у зошити для творчих робіт.