Це наше рідне, українське : збірка поезії, 2024. — 216 с.

Придбати книгу

Дивовижне щастя — діти
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Які мама й тато така в них дитина

Про це пам’ятати повинна людина:
Які мама й тато така в них дитина.
Як діточки добрі — батькам тим вінець,
Погані зросли — мамі й тату кінець.
То ж будьте хороші та мудрі, й здорові,
Щоб виросли діточки ваші чудові.
І приклад хороший несіть лиш до них,
Щоб в хаті були щастя, пісня і сміх.

Діти для людини — це дарунок долі, це щастя, це клопіт, недоспані ночі і як кажуть в народі: «Малі діти не дають спати, а великі — не дають жити» або «Малі діти — малий клопіт, великі діти, великий клопіт». А скільки ще тих прислів’їв є у нашого народу… І в кожному відбивається ота вічна проблема — батьки і діти. Діти, діти… Вони приходять у цей світ по-різному — для одних батьків вони довгоочікувані, для інших несподівані, ще комусь — небажані, випадкові, непотрібні, але вони народжуються, приходять і заявляють про себе голосно і вимогливо. І як би вони не прийшли, та до них треба ставитись з великою любов’ю, бо це вже ваші діти, вони прийшли вже у ваше життя і їх треба годувати, одягати, вчити і виховувати, а головне любити всім серцем і турбуватися про них. Як би не прийшло дитя у ваш світ, але воно є і від вас тепер залежить його доля, його щастя чи горе. Саме так. Це тепер вже і ваша доля. А от якою вона буде — це залежить тільки від вас самих, бо як виховаєте своїх дітей, таке і буде ваше життя і майбутня старість. Бажана буде для вас ваша дитина чи зовсім ні — про це завжди треба думати ще до зачаття, тому дітей краще планувати і народжувати їх тоді, коли дуже хочеться їх мати. Але не про те мова, як дитя з’явилося у вашій долі, але дитинка вже народилася і вона ваша, тому треба дбати про неї і всім серцем полюбити цю малу крихітку, як би важко вам не було. Адже в тому, що ви її народили, немає дитячої вини, це ваш клопіт. Дитина — це не тільки радощі і зовсім не забавка, це жива людина, тільки поки що маленька і безпомічна, вона не може без вас жити, а тому мати і батько повинні піклуватися про неї, а головне, повторюю, ЛЮБИТИ. І якщо дитина жадана, то по ній відразу і видно, а коли ж ні, коли вона недолюблена — це відразу, ще здалеку кидається у вічі. От про це і варто поговорити… Коли дитину люблять батьки, то вона оточена увагою, піклуванням, турботою. З нею батьки щиро розмовляють, діляться думками і теплом своєї душі, її водять на різні заняття, про неї дбають, її привчають до роботи, до творчості, її привчають бути уважною, терплячою, розуміючою, вона від цього росте доброю, щирою, уважною, ввічливою, вона живе в повній гармонії зі світом... Такі діти спокійні і врівноважені, добрі з усіма дітьми, стараються всім допомогти, бо змалку до цього приучені, завжди оточені увагою і турботою, від них іде тепло і щастя. Такі діти наділені тією людською добротою, яка живе в душі, яка в кожнім слові і жесті, в кожному поруху серця. Діти, яких люблять батьки, помірковані, уважні, світлі, бо й від них промениться щира любов і це чудові діти!

Бувають ще «залюблені» діти, тобто оточені гіперлюбов’ю, яка нічого хорошого не дає нікому. Батьки, які понад міру залюблюють своїх дітей, зазвичай їх розбещують, роблять їх зарозумілими, нечутливими до чужої біди, не здатними на співчуття егоїстами, вони не привчають своїх дітей ні до чого, що потім знадобилося б їм у житті чи у спілкуванні з іншими дітьми та дорослими. Ви спитаєте, чого це так? А дуже просто. Батьки, які понад міру люблять своїх дітей не тільки милуються ними, вони їм дозволяють буквально все, там нема жодних заборон, діти роблять те, що спаде їм на думку і батьки не контролюють їхніх дій, дозволяють все, бо самі в захваті від своїх чад. Такі діти можуть сказати погані слова на дитину чи дорослу людину, а батьки сприймають це, як дотепність; діти можуть вдарити малюка, а батьки тут же свого оправдають, бо хай чуже дитя «так не дивиться»; вони не привчають своїх дітей до жодної роботи, «бо ще наробиться». І так в усьому… А чи задумувались батьки, ким виростуть їхні діти? Звичайно ж, ні, тому що вони засліплені настільки своєю любов’ю, що відкидають будь-які зауваження у свій бік, вони вважають, що така сліпа любов — це правильно. Тільки ж ні, така любов приносить зворотній результат, бо дитину треба і дуже любити, і дуже багато працювати над її вихованням, навчанням, поведінкою. «Вчи дитину, поки вона поперек лавки лежить», бо «Чого не навчивсь Івась, того Іван знати не буде», Тож «Під лежачий камінь вода не потече» і сотні інших народних прислів’їв та приказок застерігають батьків від надмірної любові, яка нічого доброго не приносить ані батькам, ані їхнім дітям. Дітей треба любити — це природно, але й треба у них виробляти силу волі, наполегливість, необхідно привчати до роботи, бо це ж знадобиться вашим дітям в дорослому житті; діти повинні знати заборони, бо не все, що їм хочеться можна робити; діти повинні відчувати грань дозволеного і заборонного, бо це може стосуватися збереження їхнього життя і здоров’я. Діти змалку повинні відрізняти добро від зла, а цьому їх повинні навчити тата і мами. Отже, в усьому треба мати розумну міру.

І найгірше, коли батьки не люблять своїх дітей, коли вони до них не тільки байдужі, а просто їх ненавидять. І, як не прикро, а таке трапляється і дедалі частіше. Така дитина прагне любові, уваги, але, як правило, вона цього не одержує ні в сім’ї, ні в колі однокласників, ні з боку дорослих. Тому недолюблені діти нікому не довіряють, вони не вірять навіть в те, що ж таке почуття любові між людьми існує, тому прагнуть привернути до себе увагу оточення: дітей і дорослих. А так, як вони не знають як це зробити, то часто вередують, кричать, б’ються, говорять погані слова, поступово вони сповнюються заздрощів, відчаю, роблять неймовірні спроби привернути до себе увагу… Вони часто стають жорстокими, тому, що не можуть добитися ні від кого тепла і ласки, а як же їм хочеться, щоб до них ставились з любов’ю, як до інших… Це не погані діти, зовсім ні. Ви їх прихиліть до себе увагою, дайте їм часточку тепла і своєї любові та довіри, і ці діти можуть зняти зірки з неба, вони зроблять більше, ніж ви від них очікуєте. А поки що вони скочуються з гірки вниз. І чим далі, тим гірше… От тільки уявіть, як їм живеться, коли постійно присутнє почуття байдужості від батьків, постійні зневажливі погляди, окрики, дорікання, зневага… А іноді ще й побої за будь-які вчинки… Таких дітей не тільки не люблять батьки, але й оточення, тому що від них можна чекати різні негативні вчинки, але давайте подивимось в корінь того зла, яке живе в них. А корінь зла — в їхніх сім’ях, в тому, що батьки їх не люблять, мати ніколи не пригорне свою дитину, не поцілує, не скаже доброго слова, батько задовольняється щиглями та паском, яким частенько б’є за все, бо таким чином звільняє себе від негативних почуттів… То якими можуть вирости діти, коли їм бракує найпотрібнішого, любові? Це є найбільшою проблемою у стосунках — батьки і діти.

А тому треба дуже добре подумати, якою для вас стане ваша ж дитина, з вашої плоті і крові, ваше найдорожче дитя, яке ви носите під серцем. Тому проникніть до цього маленького творіння любов’ю, поки ще воно в вашому лоні. Розмовляйте з ним, хай воно чує вашу мову, хай відчуває серденьком вашу любов, хай слухає гарні пісні, а не матюки і ніколи, ні разу не вживайте алкоголю, щоб не вбивати свою дитину, бо кожен грам випитого алкоголю стає для цієї крихітки отрутою. Кожен вдих тютюну, чи вживання наркотику приносить хвороби для цього малесенького щастя. А коли ви ігноруєте порадами лікарів, то потім не жалійтеся, що ваша дитинка народилася хворою, з певними вадами. Це ви самі зробили такою свою дитину. «Як дбаєш, так і маєш», — застерігає народна мудрість. Сьогодні такий чудовий час, коли є багато джерел інформації, про все можна прочитати, при бажанні все можна знати… Тож треба лише не бути байдужим, а цікавитись багатьма життєвими питаннями, щоб керувати самим своєю долею, життям і здоров’ям. Батьки і діти. Вічне питання… Скільки буде існувати людство, стільки це питання стоятиме на часі, бо кожне нове покоління є запереченням попереднього, бо молоде прагне нового, а старше дотримується вже набутого, свого… Та є і вічні відповіді на ці питання, які просто треба зрозуміти і прийняти та йти вперед за новим, спираючись на вже здобуте, а головне любити цей світ, людей у ньому… Треба своє серце наповнити любов’ю до життя і до всього, що є у цьому житті, необхідно нести доброту у цей незбагненний і такий цікавий, чарівний світ, а до людей ставитись терпимо, з ласкою, з любов’ю. Ще слід дотримуватись тих вічних законів і правил, які донесла до людства Вічна книга Біблія. Основні з них все-таки треба взяти людству на озброєння і старанно виконувати, а тоді зникнуть і всі проблеми, бо люди стануть просвітлені, добрі і щирі, світлі і мудрі. А кожній людині слід все життя працювати над собою, щоб вдосконалювати свою душу. І на найвищий щабель поставити власну сім’ю, своїх дітей, за яких ми всі повинні нести відповідальність. Тоді питання «Батьки і діти» не буде проблемою, а найвищим щастям, яке нестиме мудре людство на всій планеті.

Усе на світі сплетене з любові.
Любов — найвище й світле почуття.
З любов’ю ми на подвиги готові,
Без неї не було б, мабуть, життя.
Це ж від любові зацвітають квіти
Й травичка зеленіє і росте.
Народжуються від любові діти,
Свою любов шле сонце золоте.
Любов живе у небі голубому,
В метелику і в співі солов’я.
Тож на Землі краса й любов в усьому,
Велика в цьому впевненість моя.
Любов повинна правити сім’єю,
Щоб єдність й розуміння в ній було.
Де стежкою усі йдуть однією
Й несуть у світ і мудрість, і тепло.

Подякувати автору

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube