Народження веселки
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї
Веселка — це насправді дивовижно,
В ній нерозгадана надія і краса.
Вона з’являється нечутно, сяє ніжно.
І от скажіть, хіба не чудеса?
І от коли з’являється чарівна веселка в небі, на неї всі дивляться з захопленням, вона викладає бурю емоцій, задоволення і настрій піднімається і ти враз думаєш, що все загадане хороше обов’язково збудеться, адже недаремно тобі показалась чарівна веселка. І ти, вже такий дорослий, раптом відчуваєш в собі свою дитячу палку душу, і хочеться усміхатися, бо ти стаєш хоч на мить щасливіший, наче потрапив у чарівну казку. А для дітей веселка — це насправді казка, яка викликає бажання мріяти, створювати для себе небачені світи і дивуватися. От тому з дітьми слід шукати веселку, адже вона може будь-де заховатися: у крапельці роси, у водограї, у струмені води від поливальної машини, на віях після дощу… Яке це диво і надзвичайно чарівна гра у будь-якому віці! Це дивовижно! Адже я ніколи не можу оминуть фонтан на ставку, на якому сонячного ранку виграє чарівна веселка, і спеціально йду, щоб сфотографувати її, щоб до неї привернути увагу людей… А діти, коли вловлюють її не аби як здивовані, радісні і щасливі. Адже в небі вона з’являється не так і часто, а ось тут у водограї, вона є кожну мить, лише треба її зловити і утримати… А коли ви йдете зі своїми дітьми на прогулянку, не пропустіть моменту, щоб звернути їхню увагу на красу, показуйте дітям диво природи і красу людського творіння, не пропустіть ані квітки, ані дивної рослинки, ані метелика, ані хмаринки, ні пташечки і жодного цікавого звуку, а показуйте, звертайте дитячу увагу на кожну цікавинку, хай вони все це бачать, розглядають, фантазують і самі потім спробують щось відтворити у малюнках, у своїх піснях, віршах, у ліпленні чи в грі на інструменті. Все це розвиває дитячу увагу, створює політ для фантазії, збагачує духовно. Тому не проходьте байдуже повз те, що вас оточує, звертайте на це увагу дітей, заохочуйте їх фантазувати, цікавитись, міркувати, захоплюватись цим дивовижним живим світом. Це збагатить їх духовно, і ваші діти виростатимуть активними, думаючими людьми, а не байдужою сірою масою. Не дайте душі збайдужіти…
Байдужість
Байдужість — це погано, це рутина,
Яка засмоктує і руху не дає.
Тоді, мов нежива стає людина:
Нема душі, хоч оболонка є.
Бо ні на що вона не реагує,
Їй байдуже усе, їй все одно.
Чужого крику й болю не почує,
Отак собі спускається на дно.
Їй все одно, що хтось за правду б’ється,
Чи допомоги просить в дану мить.
Такий і на добро не посміхнеться,
Його душа ніколи не болить.
І він байдуже пройде стороною,
Ніколи людям не подасть руки.
Він змириться із рабством і ганьбою,
І виживе, як в полі будяки…
Байдужість, це якась страшна хвороба,
Що закриває світ перед людьми.
На все людина дивиться з-під лоба
І котиться повільно до пітьми.
Її ніщо у світі не хвилює,
Ні люди, ні тварини, що в біді…
Цей егоїзм її саму зруйнує.
Хто допомогу їй надасть тоді?
Коли сама вона все зруйнувала,
Пройшла без жалю і без співчуття…
Ніколи в серці доброти не мала,
Наповнила байдужістю життя…
Не можна жити в світі цім байдуже,
Що людям шлеш, те вернеться й тобі.
Тож мудрим будь, не зазнавайся дуже,
Живи у праці і у боротьбі.
Не будь пасивним, а живи в любові
До всього, що оточує тебе.
Турботу й доброту неси у слові,
Дивись частіше в небо голубе…
