У спілкування велика сила
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Згадайте себе в тому віці, що ваша дитина сьогодні... Згадайте ті емоції, бажання, забаганки, думки, вчинки. Ви теж не були святі та смирні, у кожного було щось своє, то вам чогось на той момент хотілося, то душила якась образа, то охоплювала надзвичайна радість, то серце сповнювалось невимовним щастям, а то виникало непереборне бажання щось мати, щось виняткове зробити, чогось навчитися, здобути перемогу чи сказати добре слово... Це природне бажання будь-якої дитини. Але кожен по-своєму виражає свої бажання, емоції, почуття. І тому дуже важливо кожній дитині з самого малого віку перебувати в соціумі, з дорослими людьми і з дітьми, бо це надзвичайно сприяє розвитку дитини, робить її контактною, мудрою, дружелюбною... Соціум — це невід'ємна частина людського життя. Всі ми живемо поміж людьми і дуже важливо вміти себе поводити, ввічливо розмовляти, правильно ставити запитання і мудро відповідати, мати оту культурну поведінку, яка допомагає в житті... У будь-якій ситуації всім людям необхідно контактувати із зовнішнім світом. Тому надзвичайно важливо розвивати навички спілкування з самого маленького віку. Тож всі батьки повинні це добре розуміти і розвивати свою дитину, вчити її правильно звертатися, ставити питання і відповідати на них. Батьки повинні навчити дитину спілкуватися з іншими дітьми та дорослими, закріплювати перші навички у спілкуванні і неухильно дотримуватись певних правил. Батьки в першу чергу повинні навчити свою дитину, що можна говорити, а що ні, щоб не образити інших дітей, які слова можна вживати, а які — ні, що можна робити, а що ні... Це ті ази, без яких ваша дитина не зможе обійтися. Тому змалку треба вчити дитину чітко ставити запитання і чітко та коректно на них відповідати. Особливу увагу слід звертати на те, щоб діти розуміли як правильно поводити себе в колективі, що не можна битися, відбирати чужі речі, не можна кричати і обзиватися, дражнити інших дітей, постійно на всіх жалітися дорослим, а поводити себе треба коректно, ввічливо і розумно, щоб з тобою всім було добре. До цього треба завжди прагнути. І цьому треба довго вчитися, іноді все ж розбиваючи лоба. Таке життя, воно вчить і змушує постійно вчитися. Вже від самого моменту народження дитині потрібне спілкування з мамою, з татом, з іншими дорослими людьми, дитя від них переймає міміку, звуки, слова, рухи... І чим далі, тим більше дитина вимагає спілкування, вона ловить погляди і починає їх розуміти, чує слова, інтонацію і активно на них реагує... А коли підростає, то їй потрібні не лише дорослі, але й такі ж діти, вони одне від одного чомусь навчаються, щось починають розуміти, висловлювати певним чином свої емоції... Отже дитяче спілкування всім дітям просто необхідне, бо дитина бачить своїх ровесників, бачить як вони поводяться і сама прагне розвиватися, вдосконалювати свої навички, вміння, мову, рухи, набуваючи соціальний досвід. Спілкування дитини в колективі багато чому навчає. Тут дитина починає розуміти, що треба навчитись слухати інших дітей, іноді ставити себе на місце співрозмовника; дитина вчиться уважно слухати і не перебивати тих, хто говорить; вчиться правильно вирішувати різні конфлікти, які виникають під час гри; вчиться думати про почуття інших дітей. Діти пробують самі комусь допомагати, заспокоїти, приголубити і пошкодувати того, кому боляче, і це дуже корисні і потрібні в житті людини навички, які закладаються в ранньому віці і залишаються на все життя. Тож у дітей в колективі завжди виробляються хороші якості, а цьому сприяють в дитячому садочку вихователі, а в школі — вчителі. А от коли дитина не відвідує дитячий садочок або (як сьогодні вже модно) вчиться дистанційно, а не разом з усіма в школі, то дитина позбавлена дитячого соціуму і їй потім буде важче спілкуватися з однолітками, та й іншими людьми в майбутньому... Коли дитина перебуває протягом дня з ровесниками, то вона себе прекрасно почуває, бо всі навколо такі ж, як вона, у них спільні ігри, заняття, вони всі разом вчаться правильно себе поводити, вчаться разом гратися, слухати, відповідати на запитання, порівнювати себе з іншими, бачать результати своєї діяльності на фоні інших дітей, зможуть порівнювати. І це сприяє розвитку соціальної поведінки, що для дітей має велике значення. Тому бажано свою дитину віддавати в дитячий садочок, а коли немає такої потреби, то приводити свою дитину до дітей на ігровий майданчик, а там вже коригувати її поведінку правильно. І весь час батькам потрібно працювати над розвитком мови у дитини, щоб вона чітко і правильно вчилася вимовляти звуки, слова, гарно формувати запитання, давати повні відповіді, будувати правильно речення. І, якщо треба, повести свою дитину до логопеда та й самому займатися логопедичними вправами по вимовлянню звуків, бо погана вимова звуків часто викликає насмішки в інших дітей і для вашої дитини це буде великою травмою. Тому це дуже делікатне і важливе питання для вас і ваших дітей і його не можна випускати з поля зору, а тим більше не зважати на такі порушення мови, як це часто буває, коли приводять дитину в перший клас, а вона не вимовляє 4—5, а то й більше звуків. Тому ставтеся до своїх діток відповідально і працюйте над їхньою мовою і поведінкою, над їхнім розвитком і вихованням. Ще дуже важливо з дитиною багато вчити напам’ять віршів, загадок, прислів’їв, казок — це допоможе сформувати мову, збагатити словарний запас, а це потрібно кожній дитині, щоб йдучи в школу дитина вже багато чого знала і вміла і не була «білою вороною» на фоні інших дітей. А головне, що вивчення напам’ять віршів, загадок, прислів’їв, казок розвиває і збагачує пам’ять дитини, тоді їй легко буде засвоїти шкільну програму і вона буде вчитися з задоволенням і без труднощів. Важливо постійно спілкуватися зі своїми дітьми, багато їм розказувати казок, оповідань, віршів, щоб вони вчилися слухати і могли переказати те, що почули. А також долучати дітей до створення ними своїх казок і оповідань, щоб у них розвивались фантазія, мова, творчість. Щоб ви не робили, а коли поруч з вами дитина, то розмовляйте з нею, ставте до неї запитання, вчіть її уважно слухати, чітко відповідати повним реченням на запитання а також залучайте до тої роботи, що зараз ви робите. Готуєте тісто на вареники, дайте змогу дитині помісити тісто руками, щоб вона його відчула на дотик, розкажіть, що входить до складу, а потім покажіть, як робите вареники і робіть їх разом з дитиною, терпляче вчіть їх зліплювати докупи заготовки... А дітям це буде цікаво і вони з задоволенням будуть вам допомагати в усьому, а це означає, що вони ростимуть не пасивними споживачами, а активними учасниками в усіх домашніх справах і при цьому дізнаються багато нового і дуже потрібного. І під час роботи розмовляйте з дітьми, вчіть їх всьому, що можете навчити... І це важливо робити в дуже ранньому віці, коли все це найкраще засвоює дитина, бо потім стає набагато важче навчити дитину, а тим більше підлітка переконати в тому, що треба з людьми себе поводити коректно, а розмовляти ввічливо і чемно, що над людьми не можна насміхатися і їх перекривляти, що треба вміти слухати і так розмовляти приємно та гарно, щоб і тебе люди хотіли слухати. Підлітків дуже важко в чомусь переконати, бо все, що вони засвоїли у свій час їм хочеться перевірити на практиці, чи правильно вчили батьки, чи без їхньої науки можна обійтися і вести себе, як заманеться? І от колись хлопець чи дівчина починає вести себе по-іншому, чим іноді викликає здивування, недобрі погляди, осуд, а в інших це викликає захоплення... Он, мовляв, яка вона, нікого не слухає, а робить, що їй заманеться... І таке часто буває. Тільки мудра дівчинка чи хлопець, спочатку сім раз подумають і зроблять так, як батьки вчили, а не зовсім мудрі і думати не стануть, а просто зроблять дурницю, яка може призвести до плачевних наслідків... Як каже народна мудрість: «Є каяття, та немає вороття». А каяття завжди приходить після дурних вчинків, тільки виправити вже нічого не можна і людина починає котитися з гірки. Тому в нас іноді трапляються підлітки — зі шкідливими набутими звичками, наркомани, ранні алкоголіки, навіть вбивці чи злодії... Бо у свій час батьки байдуже поставились до своєї дитини, відпустили у широкий світ без виховання, без догляду, без мудрого спілкування і без душі, а сьогодні всі пожинають гіркі плоди: і діти, і батьки... І батьки, зазвичай, звинувачують усіх навколо: родичів, друзів, сусідів, сторонніх, тільки не себе, так само і ті діти... Діти теж не звинувачують лише себе, бо це ж вони стали жертвою... Ось тому в житті кожної людини важлива мудрість і доброта, щирість і відданість батьків, їх турботливе і розумне ставлення до своїх дітей, їх непідкупна любов і вірність... Тому пригорнімо своїх дітей до серця, віддаймо їм свою любов і щирість, своє материнське і батьківське тепло, щоб діти зростали добрими та світлими, розумними та мудрими... Саме такими, щоб з ними хотілося набутися всім!