Я вірші кожен день пишу про все,
Але найбільше зараз про війну…
Бо горне нам і смерть війна несе
І як не думати про неї не збагну…
Тому пишу… Безпеки ж в нас нема
Ніде, хоч тут і не ідуть бої…
Та спокою і захистку катма
І від сирен стихають солов’ї…
Та від тривог здригається дитя
І плаче гірко мати, бо сини
За Україну віддали життя
Й до неньки не повернуться вони.
Який тягар війна нам принесла,
Яку біду і горе, люте зло…
А Україна ж мирною була,
Та нам з сусідами ніколи не везло.
Хоч в очі усміхалися, але
На нас гострили всі свої ножі.
Бо серце мають заздрісне і зле,
Тому і перейшли всі рубежі.
І от війна який вже рік іде…
В руїнах все у місті і в селі…
І вже немає спокою ніде,
Не тільки в нас, а й на усій Землі…