В біді людина краще пізнається

В усі віки приносять війни горе,
Біду і смерть, сирітство і страхи.
І сліз гірких невиплаканих — море…
Загадки відкриваються й гріхи…
В такі часи відразу видно душу:
Виходить добрість і хороше все.
Та зрада й чорнота, сказати мушу,
І підлість, й все, що зла душа несе.
Важкі часи, та все, як на долоні —
Хороше й зле, що в людях ожило…
Хтось рветься в бій, чи у страху в полоні,
Хтось доброту несе, а інший зло…
Такі часи… Відразу добрість видно,
Що всіх пригорне і додасть тепло.
А хтось грабує і йому не стидно
Чи зраджує… Тож завжди так було…
В біді людина краще пізнається,
Душа в ній відкривається тоді.
Про це ще у казках усіх ведеться,
Що мудрість розкривається в біді.