Вечірній час. Природа спочиває
І тихо стало, вітер не війне.
Ось перша зірочка у небесах мигає,
Тож вечір заворожує мене.
Дивлюся в небо, а воно чудове,
Там незвичайні, дивні кольори…
Усе принишкло, стало враз казкове
І змовкли врешті стомлені двори…
А ще хвилина й темінь напливає,
Всі кольори пішли у небуття.
А чорна ніч усе заполоняє…
Здається, що немає вороття…
Та ніч не вічна і вона минає,
Світанок після неї настає.
І сонечко обійми розкриває,
Та силу і натхнення всім дає.
І поштовх до життя, думок і дії —
За нічку відпочинимо усі…
Й покличуть нас в дорогу світлі мрії
Й нові стежинки в сонячній росі…