Себе тримати завжди у польоті
На висоті, де мудрість і життя...
Хоч ти не ангел, а живий, у плоті...
В душі неспокій, відчай, каяття
Й здається все зімкнулось над тобою,
Немов в ставку нечищенім вода...
І світла вже нема над головою,
Неспокій лиш та розпач, і біда...
І ти не знаєш, що тебе чекає,
І по якому зараз йти путі...
Бо все, як гострий ніж, серденько крає,
І виходу не бачиш у житті...
Та не спіши себе у всім картати,
Бо це життя, що випало тобі...
Себе у руки просто треба взяти
Й не жити у минулому й журбі,
А стрепенутись, стежечку змінити
І усміхнутись бідам всім на зло!
І просто світ безмежний полюбити
Та зрозуміти, як же повезло,
Що ти живеш в цім світі гомінкому,
Й навколо тебе радість, дивина!
І ти людиною живеш у ньому.
Й людина ти така лише одна!
Тому живи, люби і сподівайся
На все найкраще й майбуття твори!
За будь-яких обставин — не здавайся!
У власні руки доленьку бери!
І намагайся в білий світ летіти,
Як навіть рух обмежує журба
Відкинь печаль. Лети! Не треба скніти!
Запам’ятай, що є ще БОРОТЬБА!