Ти прокинувся вранці, а сонце сміється,
І красою вражають тебе небеса.
Ти щасливий і навіть уже не здається,
Що вирує війна, бо навколо краса.
Друге літо воєнне уже догорає,
От і груші достигли, природа цвіте.
А у місті вже школи твоєї немає,
На руїнах полин посивілий росте…
На майданчику гра більше вже не триває,
Не покличе і школа у класи свої …
А війна все іде, наше щастя вбиває…
І навколо важкі та криваві бої.
Двадцять перше століття, довкілля казкове!
Як багато людина всього досягла!
І життя на Землі могло б бути чудове,
Та Росія злочинну війну почала.
Їй не видно кінця, а вона убиває,
Землю нищить, руйнує усе без жалю…
Як же страшно… Як довго усе це триває…
Перемоги я хочу і Бога молю…
Щоб він дав нам відваги, та мудрості й сили
Ворогів подолати в кривавім бою.
Кров’ю власною ми рідний край оросили,
Зберегти Україну ми мусим свою.