Краса землі дивує і вражає,
Бо стільки в Україні казки є,
Що для людини кращого немає,
Як рідне, миле серденьку й своє.
Все те, що змалку радує й чарує,
Красою поїть, сили додає.
Все, що душа сприймає, бачить, чує…
Бо в ньому та любов первинна є,
Що зачаровує і вже не відпускає,
Усе життя у білий світ веде.
Бо рідний край велику силу має!
З людиною він невідступно йде,
Бо в серці він назавжди залишився
Й глибоко в пам’яті невидимо живе…
І хто б в якім краю не опинився,
Про Україну згадка — душу рве.