Моя земля чарі́вна, наче казка!
Тут є усе: ліси, степи, поля,
Моря, озера, сонечкова ласка...
Зелені гори — дорога земля.

Найкраща в світі, світла, найрідніиіа,
Уся в барвінках, наче у вінку.
Заквітчана, красива, наймиліша
І чути всюди пісеньку дзвінку.

Це Україна — наша рідна ненька,
Де над ставками верби в ряд ростуть.
В садочку квітне вишенька біленька,
А журавлі з криниці воду п’ють.

А ввечері тумани над рікою,
Мов білі лебеді, що тільки піднялись.
Пісні чарівні з радістю й журбою
У вічне небо стрімко понеслись.

Моя земля! Напоєна красою
І звуками, що в серденьку живуть.
Навіки ми пов’язані з тобою.
Одна у нас з тобою довга путь.

У цім краю домівка наша рідна!
Коріння наше і уся рідня.
І землю цю нам берегти потрібно,
Про неї турбуватися щодня.

Щоб квітнув сад, родила добре нива,
Й земля була одягнена в ліси.
І щоб людина тут завжди була щаслива,
А на землі побільшало краси.