Так квітнуть яблуні в саду!
І бджілоньки гудуть над ними...
До яблуньок на зустріч йду,
Іду стежками чарівними.
Й заходжу в казку-дивину,
Красою серце огортає
У днину сонячну, ясну
Та, як і дощик накрапає...
Бо ж стільки цвіту того є!
Цвітуть же як рожево, ясно!
І в цьому щастячко моє.
Тож на душі стає прекрасно...
Цвіт яблуні! Яка краса!
Усі гілки рожеві й пишні!
На квітах дощик чи роса...
Але часи тепер невтішні,
Страшна війна, ідуть бої
І гинуть безневинні люди,
І воїни життя свої
Кладуть на полі бою всюди...
А їм би жити, їм би йти.
Між яблунь чарівного цвіту
Та ніжність і любов нести,
І усміхатись всьому світу!