Сьогодні воїн наш всіх захищає,
Не тільки Україну — цілий світ!
І мирне небо всім оберігає…
А воїну не так багато літ…
А десь за двадцять, та й за сорок, може,
Ще б тільки жити і летіти ввись…
Вони нашестя стримують вороже…
Це наші діти — український цвіт!
Ведуть бої криваві із ордою,
Що, як Мара повзе з усіх боків…
Та нищать ворога на полі бою,
Щоб більше воювати не посмів…
Але найгірше — гинуть наші діти
І «на щиті» везуть їх кожен день.
А їм би всім сміятися й радіти,
Дітей ростити і співать пісень…
Та їхні душі в небо полетіли,
Вони не стануть більш на свій поріг,
А їх обняти діточки хотіли…
Їх матері чекали із доріг…
Та не судилося… Така вже доля…
Війна — це горе, смерть, біда і страх…
І червоніють маки серед поля,
Та мука й сльози у сумних очах…