Хай буде мова, як кришталь чистенька,
Прозора й світла, чиста, як вода.
Її дала нам Україна ненька,
Хай не зламає мову ні біда,
Ані війна, що нині все руйнує,
Ні вороги, що в край до нас зайшли.
Ані байдужість, що не раз панує...
Віками ж люди мову берегли
Й за чистотою мови пильнували,
І не впускали матюки та зло.
За мовою дитини слідкували,
Щоб здорово і чисто все було:
У нашім серці, на душі і в домі —
В здоровім тілі дух здоровий є!
Прислів’я нам з дитинства ці знайомі,
За бруд й сміття життя завжди поб’є!
Тож українці слів брудних не знали,
В розмові чемними і мудрими були.
Й дітей своїх від них застерігали,
Бо ці слова завжди біду несли,
Хвороби різні, нечестиві думи,
Біду і лихо, негатив і зло,
Прокляття, глум і цілі ноші суму...
Від слів таких незатишно було.
Тому, дорослі й діти, пам’ятайте
Ці заповіді мудрі і прості
І слів брудних ніколи не вживайте,
Тримайте мову рідну в чистоті.