Урок найперший в школі — це важливо.
Який початок, то й кінець такий…
Тому всі сподіваються на диво,
Що буде рік спокійний і легкий.
А «зверху» в школи надсилають теми,
Бо звідти видно далі, зазвичай…
І методички шлють, слова і схеми…
Як радить МОН, то так бери й навчай…
А в нас пора воєнна, небезпечна…
Десь рвуться міни, тужно ходить смерть…
Сигнал тривоги виє безконечно,
Міста і села знищені ущерть…
Тому найкраще тих дітей обняти,
Зігріти їх любов’ю і теплом,
Про щось хороше дітям розказати,
І затулити від біди крилом…
Та приголубити їх словом і душею,
Подарувати мрію і політ,
Надію стрітись з зіркою своєю,
Яка їх поведе у дивосвіт…
А головне — любов’ю їх зігріти
І ласкою, турботою, добром…
В майбутнє світле віру поселити,
І в мирне небо за шкільним вікном…
Тож вчіть дітей, як серденько бажає,
Любов несіть на кожен свій урок.
На місці вчитель дуже добре знає,
Як до душі дітей зробити крок.