Важкі часи... Війна... Ми всі в напрузі...
А нерви — перетягнута струна...
Але ж ми люди, а були ще й друзі...
Тепер в нас доля і важка, й страшна...
Та все одно людьми нам треба бути
І на людей не кидатись у злі...
Тож треба всім нам серденьком збагнути,
Що жити мусимо у приязні й теплі,
З повагою та іншим співчувати,
Й нести у світ душі ясне тепло...
Усіх людей любити, поважати,
Щоб всім нам разом радісно було.
Щоб дуже добре поруч нам жилося,
Без сварок і злорадства, та біди,
Щоб все найкраще в серці прижилося
Сьогодні і навіки, назавжди.
Ну, а інакше жити неможливо,
Ми ж не надовго в світ ясний прийшли...
Нам треба жити дружно і щасливо,
Щоб передати доброту могли...
Всім поколінням, що прийдуть тут жити,
Бо як без ласки, мудрості й тепла?
Нам треба серцем світ цей полюбити,
Й позбавити його від гніву й зла...
Тому то будьмо добрі, не злостиві...
Хай нас порядність в білий світ несе...
Любов і добрість у віках важливі
І людяність потрібні над усе...