Дивлюся у вікно, а там темніє,
Та то нічого, завжди так було.
Тож вечір спогади навіяти уміє,
Подарувати затишок й тепло,
Хвилини втіхи і хвилини туги,
Та в далечінь дитинства завести...
Звільнити може часом від напруги...
Й до тебе може все нараз прийти...
А за вікном вже добре сутеніє,
В кімнату скоро ніченька зайде.
Вона також розчулити уміє,
А потім думаєш, де молодість та, де?
А як же добре бути молодому!
Попереду у тебе майбуття!
І ти летиш у світі осяйному...
А зараз ось — усе твоє життя.
І ти не можеш щось у нім змінити,
Бо все прожито, пройдено усе...
Та й скільки там всього лишилось жити...
А час безповоротно вдаль несе...
І нічка темна спогади навіє,
То дощик враз постукає в вікно...
Це все в минуле повернути вміє...
Ти проглядаєш це, немов кіно...