Яке чарівне дерево верба!
Зростає над ставком і над рікою.
У ній є радість, світло і журба
Вона завжди пов’язана з водою.
Пробуджується перша навесні
І першу радість людям всім дарує —
Малі й липкі листочки запашні
І теплі дні вона усім віщує.
Частенько з-під верби б’є джерело,
І радо всіх водою напуває.
І тінь густу дає верба в тепло,
А десь між гіллям вивільга співає.
Верба красива, пишна і густа,
Вражає невимовною красою.
І загадкова, й ніжна, непроста,
І не пройдеш повз неї стороною.