Якось неправильно я вік жила…
Не накопичила собі мільйони…
Вершин високих теж не досягла,
Лиш все життя долала перепони,
Щоб вижити і жити… От діла!
Хоч як старалась, але що робити?
Мабуть не тою стежкою я йшла…
Тож якось так… Чого тепер тужити?
Я задоволена і тим, що є,
Бо прожила я чесно і натхненно
І, що зароблене — це все моє,
Досягнуте роботою щоденно.
Своєю працею, старанням… От і все.
І що до цього можна ще додати?
А час нестримно вдаль мене несе —
Колись мені хотілось мандрувати,
Побачити країни і світи,
Як люд живе хотілося пізнати…
Не досягла цієї я мети…
Вже дві семірки буду святкувати
Тихенько й скромно… От і всі діла,
Та за життя вклоняюся доземно!
Я відданою й чесною була
І працювала творчо і натхненно.
Тож дякую за все, що є й було,
За всі хвилини радості і щастя...
За доброту в житті і за тепло…
Тож поживу ще трохи, як удасться…