Пізнаємо, вчимося, творимо
Сценарій шкільного свята

Мета: вчити учнів пізнавати світ, збагачувати свої знання новою інформацією; розвивати вміння самостійно працювати з книжкою; виховувати бажання бути ерудованим, творчим.

Обладнання: виставка дитячих робіт і малюнків.

Виходить Незнайко з паперами і палкою в руках та починає розмірковувати.

Незнайко

Оленка. Бідна дитина. А що це у тебе в руках?

Незнайко. Та ось, змусили написати твір. Я й написав.

Оленка. А що ж ти написав? Покажи!

Незнайко. Не знаю. Щось написав. На, дивись.

Оленка. (Читає вголос.) Майка над морем літала й рибку маленьку впіймала. На гілках тишком-нишком висять соснові мишки. Полюбляє пити Клава з молоком гарячу ґаву. На голові у королеви корова сяє кришталева.

Оленка. Ой, що ж це ти написав, ти хоч знаєш?

Незнайко. Не знаю. Я списував.

Оленка. Та ти хоч читав, що списував?

Незнайко. Не знаю...

Оленка. Ой, горенько ти наше! Давайте, діти, допоможемо виправити помилки. Та ж цього учня і кури засміють! Таке написати! Беріть червону ручку і виправте помилки. (Виходить дитина і виправляє помилки.)

Оленка. І як ото таким Незнайком бути? Нічим не цікавитися, нічого не знати? А головне, і не хотіти нічого ні знати, ні думати, ні вчитися. Може, ти і не землянин, а з іншої планети?

Незнайко. Не знаю...

Оленка. Та ти розкрий очі і подивися навколо себе! Світ такий, як казка: дивовижний, незвичайний, чарівний і в ньому стільки є питань, стільки незвіданого, цікавого, що дух захоплює. А ти отак живеш і нічим не цікавишся. Як таке можливо?

Незнайко. Не знаю...

Оленка. Ну! Ти й, справді, невіглас. То хоч послухай дітей. Хай вони тобі розкажуть, як цікаво жити на цій Землі. Діти усе хочуть знати, вони усім цікавляться, про все на світі питають, пізнають світ, у якому живуть і, звичайно, себе пізнають у цьому світі, вчаться, творять, думають. Вони справжні Пізнайки. Ось послухай їх!

1 учень

2 учень

3 учень

4 учень

5 учень

6 учень

7 учень

8 учень

9 учень

10 учень

11 учень

12 учень

13 учень

14 учень

15 учень

Учитель роздає або розкидає поміж дітьми прислів’я, написані на листівках, листочках. Хто яке зловить, те і читає.

16 учень

17 учень

Діти виконують пісню на вибір організатора.

На сцену виходять 4 хлопчики і 4 дівчинки, ведуть розмову.

Андрій. А ми тільки те й робимо, що пізнаємо цей світ, дивуємося, питаємо, читаємо, дивимось телепередачі. Адже в світі так багато всього цікавого, що дивуєшся. І як до цього часу ти стільки всього не знав?

Іра. А думаєш, як виростеш, то будеш усе знати?

Андрій. Ну, звичайно, буду знати набагато більше, ніж зараз. А можливо, й усе в світі буду знати, бо я так цього хочу. Людина, якщо захоче, то все зможе!

Іра. Як би не так! Ти подивися на дорослих людей! Вони вже вивчились, а всього ж не знають... Але завжди усім цікавляться, завжди вчаться. Бо ж недарма народне прислів’я каже: «Учись не до старості, а до смерті». Це означає: «Вік живи — вік учись».

Володя. Всього ніхто не може знати, це однозначно. Адже у світі так багато наук. Ще кожного дня все нові й нові відкриття робляться то в одній галузі наук, то в іншій. Як це можна знати?

Андрій. Так всі ж інформацію можуть отримати, аби тільки захотіти!

Володя. Як же це ти зробиш?

Андрій. А преса для чого? А телевізор? Радіомовлення? А Інтернет? Там все є! Тільки не лінуйся перечитати та переглядати цю інформацію.

Галя. Так-то воно, так. Інформаційний потік великий. Але скажіть мені, чи все ви в ньому розумієте? Ото ж. Щоб зрозуміти інформацію, то треба дуже багато знати різних наук, а ми хіба знаємо все?

Андрій. Ну, поки що не все...

Галя. Але й дорослі всього знати не можуть, тому що людина спрямовує свої погляди, можливості на те, щоб знати досконало щось одне, а інше все вона сприймає поверхово, не заглиблюючись у саму суть. Світ такий багатогранний, що людських можливостей, напевне, ніколи не вистачить, щоб знати все. А так би хотілося....

Оксана. Хотілося б усе знати, звичайно, бо все навкруги таке цікаве. От погляньте в небо. Там така блакить, а високо вгорі — зорі, а десь далеко-далеко є планети... І можливо, там, на тих планетах, є розумні істоти... Може, вони подібні на нас, а може, і ні. От цікаво, які вони, що вони знають, про що б вони нам розповіли?

Святослав. Цікаво. А от про що б ми їм розповіли? Ну, хто скаже? Що ми знаємо про свою Землю — наш космічний дім і планету людей?

Іванка. Ми знаємо, що наша Земля — це планета, на якій є повітря, вода, рослинний і тваринний світ, тобто біологічне життя. Також — люди — найрозумніші істоти, створені природою, здатні мислити, планувати, вчитись і творити, пізнавати і працювати, здатні розвиватися, вдосконалювати свій розум. А ще на Землі є материки, яких — шість, і Світовий океан, який складається з чотирьох океанів і багатьох морів. А тепер назвіть всі материки та океани! (Діти називають.) А які тільки рослини на материках ростуть! Які дивовижні тварини! Все це так цікаво і важливо знати, бо живемо ми на Землі!

Павло. Ну, якби прилетіли сюди інопланетяни, то вони б і самі про все це знали. Адже з космосу усе видно, як на долоні. Та й розумніші б вони були за нас у тисячу разів. А нам важливо знати про життя на нашій планеті, про її історію, знати добре географію, біологію...

Іра. Сільське господарство, лісництво...

Святослав. Мореплавство, металургію, військову справу...

Андрій. От-от, все треба знати, що я вам і тлумачу...

Іванка. Та ні, Андрійку, вони сміються. Всього ніхто знати не може. Треба знати те, що необхідне для кожної людини, тобто основні знання треба мати, щоб жити в людському суспільстві і не бути невігласом.

Володя. А що саме треба знати? Не підкажеш?

Іванка. Чому ж ні? Підкажу. Це вміння себе поводити в суспільстві людському, бути добрим і людяним, бути грамотним, добре вчитися і вміти знаходити потрібну інформацію в інформаційному потоці, бути працьовитим і відповідальним. Ну, ще багато чого треба вміти... Але поки що це...

Оксана. Так, ще багато чого треба знати, щоб жити поміж людьми, щоб пізнавати цей світ, щоб робити відкриття, щоб жити цікаво і змістовно. Бо ми — люди і без людей нам не прожити. А от хто скаже, де ще ми можемо брати доступну для нас інформацію, щоб знати більше, аніж нам дають у школі?

Галя. Я вам підкажу цікаве джерело інформації — це дитячі енциклопедії, яких сьогодні є дуже багато. У них зібрана доступна для дітей інформація про все на світі. Сьогодні на наше свято діти принесли свої книжки і покажуть їх та розкажуть щось цікаве, пізнавальне. Тому ми всі сядемо в залі, а сюди вийдуть інші діти.

Інна

Діти виконують пісню про книги.

Виходять діти з енциклопедіями, демонструють їх та розказують щось цікаве, що дізналися, роблять виставку книг.

Іванка. Я ставитиму запитання, а ви швидко відповідайте.

• Травоїдна тварина, яка має довгі задні ноги, товстий і міцний хвіст. У сумці вона носить своїх малят і живе в Австралії. (Кенгуру.)
• Великий хижий звір з масивним тілом, вкритий бурою шерстю. Живе в густих лісах помірного і суворого клімату, взимку залягає спати в берлогу. (Ведмідь.)
• Велика наземно-водяна травоїдна тварина, що живе в тропічній Африці біля річок та озер. (Бегемот.)
• Велика жуйна тварина, одно- або двогорба. Живе в зоні пустель або сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю. (Верблюд.)
• Найбільша травоїдна тварина суші з довгим хоботом і двома бивнями, яка живе в тропічній Африці та Азії. (Слон.)
• А скільки кроків горобець зробить за сім років? (Жодного, бо горобець стрибає.)
• Що у світі найшвидше? (Думка.)
• Що можна бачити з закритими очима? (Сон.)
• Під яким кущиком сидить зайчик, коли йде дощ? (Під мокрим.)
• Що у світі наймиліше? (Сон.)

За правильні відповіді дітям роздають призи.

Галя. Не тільки з енциклопедії можна багато почерпнути інформації. Кожна книжка несе в собі щось цікаве, тому потрібно багато читати книг, журналів, газет. Ось журнал «Барвінок», наприклад, містить багато інформації і розвиває дитину. Дитячі газети також пропонують цікавий матеріал для дітей. Ось, наприклад, у журналі «Пізнайко» я прочитала про Одеський оперний театр. Це один з найкращих театрів у Європі. Чимало великих співаків і музикантів мріють виступити на його сцені. Голос тут лунає соковито і чисто, а звучання музичних інструментів набуває неповторного забарвлення. А от що таке «Софіївка»? Хто знає? Це старовинний парк у місті Умані на Черкащині. Створений у майже безлісій місцевості, на скелястих берегах річки Кам’янки. Є тут штучні басейни, водоспади, ставки, фонтани, підземна річка, альтанки, садові скульптури. А ще — майже півтисячі рідкісних порід дерев і кущів. Бачите, яке диво є у нас, в Україні! Тому читайте, діти, пізнавайте світ, нашу Землю, бо «Вчення — світ, а невчення — тьма», а «Хто багато читає, той багато знає» і «За одного вченого десять невчених дають». Ось так!

Діти виконують пісню на вибір учителя.

Галя. Не тільки діти пізнають світ через книжку, а й через народну мудрість: прислів’я, загадки, пісні, танці. Пізнає дитина світ і себе в ньому та знає, на що вона здатна. Бо й співати треба вчитися і танцювати теж, і до мудрості народної прислухатися, бо вона — це неоціненний скарб, джерело пізнання.

Діти виконують народний танець.

Оля А чи не пора нам погратися, діти? Зіграємо у цікаву гру «Так і Ні», яку написав для дітей Анатолій Бортняк. Будьте уважні, слухайте та відповідайте правильно.

Артем. Пісні ви послухали, танці подивилися, гру погралися, а тепер звернемось до народної мудрості. Вона розкаже нам, як треба поводитися в людському суспільстві, в якому нам випало щастя жити. Продовжіть прислів’я.

• Хліб-сіль їж, а ... (правду — ріж!)
• Сердите не буває ... (сите)
• Вродилося ледащо, не годиться ... (ні на що)
• Нема гіршого ворога, як дурний ... (розум)
• У короткого розуму довгий ... (язик)
• В очі лисицею, а за очі — ... (вовчицею)
• Поганому виду нема ... (стиду)
• Беруть завидки на чужі... (пожитки)
• Заздрість здоров’я ... (їсть)
• Совість без зубів ... (гризе)

Наталка. А я — пані Загадка. Я теж — народна мудрість і слугую людям, роблю думку блискавичною, розум — гострим і гнучким, змушую мислити. То хочете зі мною подружитися? Знаю, що хочете, тому що всі ви допитливі, хочете пізнати цей світ. А загадка кожному допоможе в цьому. Отож, слухайте.

• Хто співає, свище й плаче, а ніхто його не бачить? (Вітер.)

• В лісі вирізана, гладенько витесана.
  Співає, заливається. Як називається? (Сопілка.)

• Що сходить без насіння? (Сонце.)

• Як станеш на просторі ти,
  Скажи, що не за диво?
  І видно край, але дійти
  До нього неможливо. (Обрій, горизонт.)

• Ношу їх багато років, а ліку їм не знаю. (Волосся.)
• Не море, не земля, човни не плавають і ходити не можна. (Болото.)
• Не їсть, не п’є, а ходить і б’є. (Годинник.)
• Було у господаря п’ятдесят сім карбованців і п’ятдесят копійок. Купив він сім кіз. По чому кози прийшли? (По землі.)
• Двічі родиться, а раз умирає. (Птах.)
• Хто вийде в поле, не покидаючи свого дому? (Слимак.)
• Які поля не орються? (Футбольні.)

Які молодці, все розгадали. Недаремно ж кажуть: «Де грамотні люди, там біди не буде», бо «Розумний всьому дає лад». А ви ж знаєте, що розумним ніхто не вродився, а навчився. Тому і нам треба багато вчитися, щоб пізнати цей казковий і зачарований світ.

Марійка. Ось такі маленькі шедеври народної творчості, а несуть у собі дуже багато інформації про все на світі, про те, як не можна себе поводити серед людей і про те, яким треба бути, щоб люди тебе поважали і любили. Бо в світі ми — люди і не можемо жити поза людським суспільством, тобто без людей. А живучи поміж людьми, треба і самим бути достойними, добрими, чесними, ввічливими, розумними, порядними, комунікабельними, гуманними, добросовісними, великодушними, благородними. Бо всі ми в цей світ прийшли для добра, а тому поспішаймо робити добро, щоб з нами усім іншим було добре і приємно.

Діти виконують пісню про добро.

Миколка. Правду кажуть, що в душі треба носити сонечко доброти, щоб випромінювати тепло і світло дня інших людей. Недарма люди нагадують, що доброму завжди добре; ліпше з розумним згубити, як з дурним знайти; добрий чоловік — надійніший, ніж кам’яний міст; добре роби, добре буде й тобі. Отож, не завадить кожному з нас придивитися до себе: а чи ж я добра людина і що треба для того, щоб стати кращим? Може, зовсім і небагато, тільки трішечки змінити себе, щоб з нами було комфортно всім іншим, а значить, і нам самим теж. Щоб не сказали про нас так: «Розумна голова, та дурневі дісталась». Треба тільки прислухатись до свого серця і викинути з нього зло, ненависть, загребущість, заздрість, лінь, брехливість... Тобто усі ті сім гріхів, які заважають людині стати доброю, щирою, лагідною, щедрою, гуманною, благородною. Тому з дитинства треба виробляти риси характеру благородної людини. Хоч це і нелегко, але можливо. Спробуйте!

Даринка. Людина — розумна істота. Вона вміє мислити, вчитися, працювати, творити. І творить не тільки шедеври мистецтва, не тільки робить геніальні досягнення в науці та в промисловості, але людина творить і саму себе. Якою хоче, такою і може бути. А ми, діти, також вчимося творити: ми вчимося малювати, робити щось своїми руками, вчимося бути гідними людьми, хоч це не завжди легко. Але у того, хто хоче і любить творити, завжди все виходить. Ось погляньте на виставку наших робіт. Це зробили діти з батьками. Кожному хотілося зробити якнайкраще. Усе в житті починається з малого. От і ми починаємо творити з малого, з того, що нам під силу. А творити — це дуже цікаво і радісно, бо зразу бачиш результат своєї творчості. І це дуже радує.

Діти показують свої вироби і розповідають, як вони їх виготовляли.

Роман

Юля. Оленко, а що нам скаже Незнайко? Він за весь час і словечка не зронив. Я все спостерігаю за ним, чи не виникло у нього якесь хоч одне питаннячко?

Оленка. Давай спитаємо. Незнайку, то що ти нам скажеш?

Незнайко. Не знаю...

Оленка. Ну, це вже все. Та ти що? Нічого і не навчився на святі? Нічого тебе не зацікавило? Нічого нового не дізнався? Як це можливо?

Незнайко. Цікаво все було. Особливо енциклопедії, з яких діти багато розповідали нового, журнали дитячі, книжки... Вірші веселі сподобались, пісні, загадки, прислів’я... А ще дуже зацікавили роботи дітей. Це ж треба! Так багато речей зробили своїми руками. А я... А я також зробив. Ось подивіться — це моя робота. Я старався. (Незнайко показує свій виріб.)

Юля. Так це ж чудово! Нарешті і ти розворушився та зацікавився. Тепер і ти не будеш Незнайком, а навпаки Пізнайком, як інші діти. То що на це скажеш?

Незнайко. Скажу, що бути Пізнайком ліпше. Бо світ і справді дуже цікавий і жити в ньому весело, просто казково. А жити — значить пізнавати, навчатися і творити. Я це сьогодні добре зрозумів.

Дівчинка дає йому шапочку Пізнайка, а шапку Незнайка забирає.

Юля. Я щаслива, що ти став також Пізнайком, як усі діти, і багато чого зрозумів.

Учитель. А тепер підсумуємо сказане і складемо всі разом вірші, де останнє слово другого рядочка ви доберете самі в риму за змістом.

Діти виконують пісню і танець на вибір вчителя.