Зима красуня, біла чарівниця.
В ній стільки дива дивного, краси
І снігу білого нанесено по вінця,
І віхол та хурделиць голоси.

Поглянь, які ялиночки красиві!
Зелене гілля в білому сніжку.
А часом, враз прийдуть тумани сиві...
Як не любити казочку таку!

Летять сніжинки, наче біле диво,
Мете пороша, бо її пора.
А в лісі, в полі стало так красиво,
Поглянь, лиш, як змінилася гора!

А сонце блисне — зразу заіскриться,
Сніжок заграє барвами всіма.
Така чарівність навіть не присниться,
Бо це чаклунка, білая зима!

А іній на деревах волохато
Розвісив чари — серце завмира.
Зима на казку чарівну багата,
Така чудова, радісна пора!